Адвокатська афера, або Як ошукали правників

29 серпня 2019 року, одразу з початком роботи нового складу Верховної Ради України, Президент України Володимир Зеленський неочікувано для юридичної спільноти вніс як невідкладний законопроект про скасування виключного представництва учасників процесу професійними адвокатами (так званої "адвокатської монополії").

Зміни до Конституції України, які набрали чинності 30 вересня 2016 року, встановлювали виключно за адвокатом право здійснювати представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального звинувачення. І хоча закріплення такої монополії в основному законі країни викликало масу зауважень з боку міжнародних організацій та правників, влада була налаштована на "рішучі реформи".

В перехідний період — до 2020 року — кожен, хто пов'язував себе з юриспруденцією і планував розвивати судову практику, мав отримати адвокатське посвідчення. Під ці зміни були створенні нові правила, сформовані кваліфікаційно-дисциплінарні комісії по всій Україні. Юристам для отримання свідоцтва необхідно мати мінімум 2 роки стажу та здати іспит й отримати свідоцтво. Сплата за іспит складає три мінімальні заробітні плати (на сьогодні, 12 519 грн).

Все самое важное в Telegram

На практиці найбільш важким для юристів був час очікування іспиту. Для більшості претендентів він складав більш ніж один рік. Черга з бажаючих здати іспит по м. Києву інколи досягала тисячі осіб. Шлях від подачі документів на отримання посвідчення до моменту його видачі займає в середньому два роки. Сьогодні ці роки та фінансові ресурси пропонується визнати як такі, що витрачено даремно.

Так, за відсутності "адвокатської монополії" учасник процесу може звернутись за допомогою до широкого кола юристів (без статусу адвоката) і отримати послуги за меншу ціну (через більшу конкуренцію). Проте за таких умов відсутній контроль за якістю надання послуг.

Професійне представництво в судах має позитивні сторони, які, на перший погляд, неочевидні. Розгляд справ, за відсутності професійних представників, як правило, затягується. Особа, необізнана з правничою професією, частіше створює умови, що змушують суддю оголосити перерву та відкласти судове засідання, що збільшує навантаження на судову систему. Доступність значної кількості юристів спонукає до звернення з безпідставними позовами, які в іншому випадку не були б заявлені.

Державні органи також час від часу є "клієнтами" та потребують правової допомоги. Необхідно відверто сказати, що на даний час відомчі установи не готові до закупівлі адвокатських послуг, що є обов'язковим з 2020 року.

Такі обставини викликані неповною організаційною політикою, що обмежилась лише прийняттям закону та визначенням строків його впровадження. Підготовка та планування отримання адвокатських послуг державою не були проведені.

Професійність надання правової допомоги не обмежується більшою вірогідністю отримати позитивний результат у справі. Адвокатська спільнота протягом значного часу вдосконалювала взаємодію між адвокатами: організовано обмін досвідом, підвищення кваліфікації, працює система дисциплінарного контролю, вдосконалюються правила адвокатської етики. Важливим є також питання дотримання адвокатської таємниці, що майже не забезпечена при наданні непрофесійної допомоги. Професійний адвокат несе гарантовану дисциплінарну відповідальність за порушення стандарту професії, що додатково захищає клієнта та обмежує ринок послуг від недобросовісних захисників.

До сьогодні реформа професійного представництва не створила негативних прецедентів або прогнозованого раніше колапсу судової системи. Адвокатські послуги залишаються доступними та гарантують повне та професійне надання правової допомоги. Непідготовленість державних органів може бути усунута меншим ступенем втручання, аніж скасування реформи повністю. Достатньою мірою є продовження строку реформи, тобто зміщення обов'язкового представництва державних органів професійними адвокатами до 2021-2022 рр.

Олександр Хацкевич, адвокат, керуючий партнер ЮФ Primelex

Источник